Милецький Свято-Миколаївський монастир

Милецький Свято-Миколаївський чоловічий монастир – памятка архітектури та культури. Заснований князем Сангушком у 1542 році.

Перша і найбільш давня споруда – Миколаївська церква ( 1542р.). Аналіз архітектурно-конструктивних особливостей цієї церкви дає підстави віднести її приналежність до тієї групи культових споруд Волині, в об’ємно- просторовій структурі яких поєднуються будівельні давньоруські традиції з елементами готичної архітектури. Розташування храму також відрізняється від інших волинських монастирських ансамблів 15-17 століття, де церква посідає здебільшого центральне місце і є архітектурною домінантою, навколо якої групуються інші будівлі комплексу.

Послідовні переходи монастиря з уніатського в католицький, з католицького в православний та зміни естетичних смаків панівної верхівки суспільства зумовили зведення нових монастирських будівель і перебудову існуючих.
До 1832р. у монастирі відбувалися великі будівельні роботи, споруджувався будинок настоятеля, келії. В кінці 19 – початок 20 столітття була перебудована дзвінниця, лікарня та церковно- приходська школа. У 1943 році монастир було пограбовано. Ігумена та ієромонахів спалено живцем. 28 жовтня 1947 року обитель була закрита. 19 березня 1948 року тут розпочав свою діяльність психо- неврологічний будинок-інтернат для престарілих. 17 серпня 1993 року почалося нове відродження монастиря. У 1994 було зареєстровано обитель, отримано «Свідоцтво про реєстрацію» та Статут монастиря. Сильно обитель постраждала під час стихії 23 червня 1997 року, але завдяки пожертвам – піднялася з руїн. У наш час до складу колишнього монастирського комплексу, в якому міститься будинок інвалідів, входять Миколаївська церква, дзвінниця, корпус настоятеля, корпус келій з трапезною і теплою церквою, господарчі та допоміжні споруди.

Церква Архангела Михаїла

Церква архангела Михаїла села Секунь - пам’ятка культури і архітектури, побудована у 1542-1588 роках. Існувала до середини 19 століття. Храм перебував в аварійному стані. Тому у 1893 році давню церкву перенесли на нове кладовище і освятили на честь преподобного Іова Почаївського. Сюди забрали різний церковний інвентар, церковний архів та давній образ Богородиці.

Ця церква згадувалася ще у 1840 роках професором Іванішевим, адже тут був знайдений давній образ "Святителя Миколая" візантійського письма.

Саме з цією церквою пов’язана і малярська творчість Т.Г.Шевченка
Питання про перебування Шевченка на Волині залишалося тривалий час дискусійним. Але знайдений запис в інвентарній прицерковній книзі села Секунь Старовижівського району, як і зібрані вченими спогади-перекази очевидців, є досить переконливими аргументами.
В “Описи церковного имущества”, заведеній ще 1806 року, навпроти “Образу Божої Матері за Престолом” було зазначено: “1846 году образ сей рештаврирован проезжим живописцем Тарасием Шевченком”.

У вересні 1846 року Тарас Шевченко отримав розпорядження від Тимчасової комісії виїхати у різні місця Київської, Подільської та Волинської губерній для збору народних переказів, пісень, історичної ваги документів, оглянути і замалювати стародавні могили… З села Вербка Ковельського району дорога Шевченка пролягла у село Секунь. Минав жовтень 1846 року. Тоді настоятелем Свято-Михайлівської церкви с. Секунь,в якій зберігався старовинний образ Богоматері, був молодий священик Ілля Мусієвич. Очевидно, він попросив художника відреставрувати ікону. Шевченко не просто обновив її, а домалював прикраси, характерні для української жінки, – коралі.

Церква збудована у 1869 році. Дерев’яна, на кам’яному фундаменті. Рідкістю є церковна дзвіниця, побудована за особливим типом, що не часто зустрічається на Волині.

У роки І світової війни 6 дзвонів були продані за бочку рому австро-угорським окупантам.

Церква мала декілька гектарів землі.
Існувала церковно приходська школа, яка була спалена в роки Великої Вітчизняної війни.
В воєнні роки храм майже не діяв.Була спроба закрити церкву, але вона не здійснилася. На церковній території знаходяться могили німецьких солдатів.

Свято-Вознесенська церква була побудована у 1865 році за наказом імператора за гроші з державної казни. По штату при церкві були священник та псаломщик, яким платилася платня.

У володінні церкви - 37 га землі. Прихід мав одну загальнонародну двокласну школу.

В 1962 році церква за наказом влади була закрита і перетворена на місце збереження люпину та зерна.
24 січня 1989 року богослужіння в церкві відновлені. Окрасою церкви є стара дзвіницяз гарними дзвонами та пам’ятник з каменю у вигляді обрізаного дерева на честь померлої доньки одного з перших священників.

Свято-Михайлівська церква була споруджена за "казенний" рахунок у 1861 році.

Крім цієї церкви була ще одна дерев’яна церква, збудована у 1885 р. - Ризо-Положинська церква.

У середині 30 -х років ХХ століття село відвідав протоієрей М.Тучемський, якого вразила набожність селян.
Сьогодні церква - гарний дерев’яний храм. Милує око всіх прихожан.